Ну ось, я повернулась. Вражень море. Я дуже задоволена. Місто просто чудове. Таке гарне, що словами не описати). За три дні я багато чого подивилася, але, звістно, цього дуже мало. Побачила загалом тільки центр та ще пару тихеньких вуличок - через них ми добирались до гуртожитку. А вулички такі вузенькі ті та ще спіральні! І ще викладені бруківкою.
Так от, побувала на вежі Ратуш, на Великій Вежі - найвища точка Львова, побачила ще багато соборів та каплиць, зокрема вразив Домініканський собор, аптеку-музей, стіну оборони Львова, італійський дворик, королівські палати, личаківський цвинтар (там похоронені Іван Франко, Соломія Крушельницька, Василь Івасюк.....), театр опери і балету, була в театрі ім. Заньковецької, побачила ще багато пам'ятників та споруд...всього не перелічити, АЛЕ всім раджу побачити Львів власними очима.
З.І. Повернувшись додому, я ніяк не можу звикнути розмовляти російською, бо там я розмовляла українською, спочатку і російською поки звикла, але люди там розуміють російську і я би не сказала, що ставляться до неї вороже. І мені подобається говорити українською, шкода, що у нас всі говорять тільки російською і дивляться на тебе круглими очима, коли ти звертаєшься до них україннською, не всі, звичайно, але і таке є.
Приїхавши додому, мені здалось, що цілий тиждень пройшов, такі насичені були ці три дні)

Декілька фотографій з мого телефону:
читать дальше саме біля цієї стіни їхали верхи мушкетери)))
Ратуш


з біля 400 фотографій прийшлось вибирати....змучилась поки повставляла, коментувати буду, якщо спитаєте, а то вже немає сил писати, у кожного фото своя невеличка історія)))